І. Д. Хромчак,
президент асоціації
«Європейська спілка
Транспортників
України»
 

Дозвольте від імені асоціації „Європейська спілка транспортників України” привітати всіх учасників міжнародного семінару та подякувати за хорошу організацію в підготовці даної зустрічі.

Розвиток транспортної системи України і її інтеграція в міжнародний транспортний ринок диктує необхідність подальшої розбудови транспортної інфраструктури і міжнародних коридорів, які проходять територією України. Цей процес передбачає виникнення певних проблем, які вимагають колективного рішення, тобто вирішення з однієї сторони державними органами і науковцями, а з другої сторони – безпосередніми учасниками транспортного процесу, в особі перевізників, громадських професійних об’єднань, експедиторів та операторів.

Так, на державні структури лягає обов’язок доведення до рівня європейських стандартів автомобільних, залізничних доріг, річкових і морських портів та аеропортів, спрощення та раціоналізація національних юридичних норм і стандартів та уніфікація митних процедур на основі правил і рекомендацій міжнародних конвенцій, ведення стабільної та зрозумілої для всіх учасників ринку транспортної політики. З другої сторони, в процесі виконання своїх професійних обов’язків при перевезенні вантажів тільки безпосередній учасник – відправник, отримувач, експедиційна фірма чи термінал стикається з цілим рядом проблем, що тормозять розвиток транспортного сервісу, і які самотужки вирішити неможливо. І тоді, на наш погляд, свою допомогу в розв’язанні цих проблем, повинні надати громадські професійні об’єднання, які зробивши певні узагальнення та систематизувавши проблемні питання, мали б направляти їх в відповідні державні структури для вирішення. Як показує практика, на даний час, ніхто з державних структур не сприяє розв’язанню проблем, які виникають і накопичуються роками.

 Наведу простий приклад. В грудні 2005 р. заснована асоціація „Європейська спілка транспортників України”. За короткий час свого існування ми направили кілька листів в різні міністерства та відомства з проханням вирішити нагальні проблеми, які тормозять подальше нарощування перевезень вантажів та інтеграцію України у міжнародне співтовариство. Це такі основні проблеми:

1. Державними структурами широко рекламується підтримання національного виробника,  а на ділі фактично для цього нічого не робиться.

2. Непрозоре надання „Укрзалізницею” спецставок окремим фірмам при транзитних перевезеннях вантажів по Україні.  

3.Відсутність єдиної політики в нарахуванні додаткових зборів на залізницях України приводить до постійних конфліктів та гонитви будь-якими методами стягнути побільше коштів з клієнта, використовуючи своє монопольне право надання послуг.  

4.Повторне введення в 2005 р. надання фінансових гарантій на перевезення підакцизних вантажів територією України страховою компанією „Гарант – Сервіс”, з відміною фінансового гаранта – „Укрзалізниці”, привело до значного відтоку перевезень таких вантажів територією України.

5. Підписавши Конвецію „КОТІФ”, Україна визнала міжнародний документ СІМ, по якому проводяться перевезення вантажів транзитом по Україні на ділянці в 112 км Чоп – Дьяково, і навпаки. Значного ефекту в збільшенні та спрощенні перевезень це не дало, оскільки, всі санітарні, екологічні, ветеринарні сертифікати та дозволи і т.д., які видані в країнах ЄС, та признані всіма учасниками ЄС, на нашій ділянці не діють і їх необхідно знову же отримувати в наших державних органах.   

6.Передача певних видів вагонів та контейнерів окремим структурним підрозділам „Укрзалізниці”, на наш погляд, привело до монопольного їх використання, передачі вибраним фірмам, в основному - закордонним. Так, наприклад, державне підприємство „Укррефтранс” відмовляється надавати вагони під завантаження на територію Угорщини українським фірмам, мотивуючи це тим, що у них є контракт тільки з фірмою „Трансшпед”.

Подібна ситуація виникає при запитах на виділення автомобілевозів у державного центру „Ліски”, який не зважаючи на умови поставки товару, згідно ІНКОТЕРМС, однією із вимог виділення автомобілевозів ставить питання експедиювання цього вантажу від станції призначення до станції відправлення. 

На наш погляд, ще гірша ситуація склалася з наданням  послуг Українським державним центром „Укрспецвагон”, де на будь-який  запит, технологічно надається 20 днів на відповідь, і це так званий сервіс по-українськи. 

Таким чином, можна сказати, що створення таких підприємств не покращило вільний доступ замовників до користування вагонами, а погіршило. 

7. До теперішнього часу не вирішено питання відкриття міжнародного транспортно-логістичного центру на Закарпатті, проект якого розроблений нашою асоціацією.  

На жаль, ні одної конкретної відповіді на наші пропозиції  ми не отримали.

 В травні 2006 року, при проведенні ювілейного року міжнародного експедитора, що відбувався в м. Одеса, я, як президент асоціації  „Європейська спілка транспортників України” виступив з розширеним докладом на цю тему. На цьому міжнародному форумі були присутні і чиновники від Кабінету міністрів України, які в присутності журналістів та експедиторської громадськості завіряли нас, що всі ці питання своєчасні і їх слід вирішувати, запрошували на зустріч до Києва. Проте, після проведення дня експедитора  на мої телефонні дзвінки з проханням про зустріч мені сказали: „Вас багато розвелось і ми не знаємо уже з ким зустрічатись”. Всі ці факти свідчать про те, що мало хто з державних структур сприяє розвитку транспортного бізнесу в Україні, а також про низький рівень демократії та громадянського суспільства в нашій державі.  Для того, щоб досягти вирішення всіх проблем, які стосуються нашої діяльності, і тим самим сприяти подальшій інтеграції, необхідно об’єднатись всім громадським об’єднанням та професійним асоціаціям. Тільки об’єднавшись, ми зможемо досягти певних результатів по підвищенню рівня транспортно-експедиційного сервісу в Україні в подальшій інтеграції в міжнародний транспортний ринок. Перші кроки у цьому напрямку уже зробила наша асоціація. Так, ми підписали з асоціацією „Укрзовніштранс” договір про співробітництво по спільному захисту діяльності членів наших асоціацій.

Наступним важливим фактором, який сприяє інтеграції України в міжнародний транспортний ринок є професійне навчання та підвищення кваліфікації учасників транспортного процесу. Ця функція в основному виконується недержавними структурами. Так, однією з ведучих фірм, яка займається професійним навчанням та підвищенням кваліфікації міжнародних експедиторів України є член нашої асоціації – закрите акціонерне товариство „Пласке”.

Також власними силами асоціація „Європейська спілка транспортників України” розробила проект міжнародного логістичного центру та „Всеукраїнські експедиційні правила”. Робота за цими правилами наблизить нас до європейських стандартів ведення транспортного бізнесу, сприятиме покращенню іміджу України за кордоном. Наступним чинником, який сприяє входженню транспортного ринку України в міжнародний, є інформування громадян про успіхи та досягнення передової наукової думки нашої країни та близького і далекого зарубіжжя в розвитку міжнародного транспорту з послідуючим впровадженням нових технологій безпосередньо національними транспортними організаціями. Тут, на нашу думку, своє слово повинні сказати професійні транспортні журнали та газети, телебачення, і радіо.

Враховуючи вищесказане, я сподіваюсь, що нас почують чиновники від держави, а також надіємось на те, що тепер будуть створені більш сприятливі умови для діяльності громадських організацій та професійних об’єднань. Досвід демократичних країн  світу показує, що альтернативи тісній співпраці  громадських організацій та професійних об’єднань з органами влади немає, і тільки втілення громадського контролю за владою, забезпечення прозорості її діяльності і підзвітності перед народом,  зможе розбудувати громадянське суспільство та демократію  в Україні, що тим самим забезпечить подальшу інтеграцію України в світове співтовариство.